Майкл Шермер «Небеса на землі. Що каже наука про потойбічне життя та безсмертя»
Хто з нас хоча б раз у житті не ставив собі запитання «У чому сенс життя?», «Що з нами буде після смерті?», «Як жити вічно?»…
Ці та багато інших питань, як от реінкарнація, Рай і Пекло, спілкування з померлими, теорії подолання смерті тощо розглядаються у книзі науковця, дослідника і головного редактора журналу «Скептик» Майкла Шермера - «Небеса на землі».
Автор розмірковує над вищезазначеними питаннями у контексті історії розвитку людства, з точки зору релігійних течій, науки та приводить багато статистичних даних та цікавих фактів із життя (при чому як свого, так і життя відомих людей). Подібне різноманіття робить цей наук-поп справді захопливим, книга стає живою та цікавою.
У своїй роботі автор посилається на величезну кількість творців, наукових праць, результатів досліджень: для порівняння – у книзі, обсягом 300 сторінок, Шермер згадує майже 500 джерел! Це дає уявлення не тільки про енциклопедичні знання науковця, а й про його чесність перед читачем. До того ж зачіпаються теми міфології, культури, психології і це далеко не весь перелік.
Мені особисто було цікаво дізнатися про нюанси деяких релігій (про які я, як не дивно, навіть не знала); про різноманітні рухи та течії, які намагалися "перемогти" смерть і зробити життя вічним. Але що найбільше мене вразило, так це той факт, що на всі питання «потойбіччя» Майкл Шермер дає наукові відповіді. Тобто практично все, що здавалося незбагненним та містичним – пояснює наука. І так звані «виходи з тіла» під час клінічної смерті, і польоти тунелями з яскравим світлом наприкінці, і багато-багато інших міфів. І хоч в житті самого автора траплялися речі, яким навіть він не зміг дати пояснення, мені подобається погляд Шермера на те, що ми поки не можемо пояснити: він вважає, що просто треба почекати. Якщо загробне життя дійсно існує і спілкування з душами померлих можливе – цьому колись обов’язково знайдеться природне пояснення, адже наука не стоїть на місці.
Мене книга відверто вразила. Прочитавши, багато переосмислила і погоджуюся з автором: можна знайти свій власний рай на землі, звернувши погляд усередину себе. Цим і треба зайнятись, поки є час.
Автор розмірковує над вищезазначеними питаннями у контексті історії розвитку людства, з точки зору релігійних течій, науки та приводить багато статистичних даних та цікавих фактів із життя (при чому як свого, так і життя відомих людей). Подібне різноманіття робить цей наук-поп справді захопливим, книга стає живою та цікавою.
У своїй роботі автор посилається на величезну кількість творців, наукових праць, результатів досліджень: для порівняння – у книзі, обсягом 300 сторінок, Шермер згадує майже 500 джерел! Це дає уявлення не тільки про енциклопедичні знання науковця, а й про його чесність перед читачем. До того ж зачіпаються теми міфології, культури, психології і це далеко не весь перелік.
Мені особисто було цікаво дізнатися про нюанси деяких релігій (про які я, як не дивно, навіть не знала); про різноманітні рухи та течії, які намагалися "перемогти" смерть і зробити життя вічним. Але що найбільше мене вразило, так це той факт, що на всі питання «потойбіччя» Майкл Шермер дає наукові відповіді. Тобто практично все, що здавалося незбагненним та містичним – пояснює наука. І так звані «виходи з тіла» під час клінічної смерті, і польоти тунелями з яскравим світлом наприкінці, і багато-багато інших міфів. І хоч в житті самого автора траплялися речі, яким навіть він не зміг дати пояснення, мені подобається погляд Шермера на те, що ми поки не можемо пояснити: він вважає, що просто треба почекати. Якщо загробне життя дійсно існує і спілкування з душами померлих можливе – цьому колись обов’язково знайдеться природне пояснення, адже наука не стоїть на місці.
Мене книга відверто вразила. Прочитавши, багато переосмислила і погоджуюся з автором: можна знайти свій власний рай на землі, звернувши погляд усередину себе. Цим і треба зайнятись, поки є час.
Люко Дашвар "Мати все"
Завдячую бібліотекарям безсонними ночами – бо це саме той випадок, коли книги читаються на «одному диханні» і прочитуються за одну ніч.
Читається легко, написано життєво і магнетично з перших рядків, та водночас книга достатньо важка психологічно.
З перших сторінок роману наче потрапляєш в реальну історію реальної сім’ї зі своїми вадами, секретами, помилками та жорсткими наслідками. Одразу занурюєшся в суперечливу гаму почуттів - водночас відчуваєш злість і обурення до егоїстичної материнської любові Іветти, з іншого боку серце надривається від співчуття до матері, яка через сліпу любов не може дати сину самому будувати своє життя. Кожною клітинкою відчуваєш безпомічність та слабкість Ліди перед матір’ю і чоловіком та водночас бачиш її щирість, чисте і відкрите серце. Сильні емоції викликає кожен герой книги «Мати все», трагізм їхніх доль пропускаєш через себе, на якийсь час і сам стаєш героєм роману, шукачем сенсу життя.
Ця книга має великий посил, і вона не просто про любов і життя. Вона про світ – такий, який він є, зі всіма бридкими нутрощами, несправедливістю, приниженнями і стражданнями. Кожен герой роману страждає – хтось через свою покірність і жертовність, хтось – через власність і егоїстичність. Відносини матері та дитини, чоловіка і дружини – вічна тема для обговорення, і якими складними вони б не були – на жаль, це і є наша дійсність, реальне сьогодення.
Книга «Мати все» Люко Дашвар має гостро закручений сюжет та відображає цілу гаму почуттів і емоцій героїв. Багато трагізму та надриву, інколи лякають досить відверті і неприємні моменти, але – правдиво, оголено і по-справжньому показана буденність звичайної сім’ї. І хоча у мене після цього роману залишився гіркий післясмак та багато запитань без відповідей – «Мати все» - безперечно одна з моїх улюблених книг у сучасній українській літературі.
З перших сторінок роману наче потрапляєш в реальну історію реальної сім’ї зі своїми вадами, секретами, помилками та жорсткими наслідками. Одразу занурюєшся в суперечливу гаму почуттів - водночас відчуваєш злість і обурення до егоїстичної материнської любові Іветти, з іншого боку серце надривається від співчуття до матері, яка через сліпу любов не може дати сину самому будувати своє життя. Кожною клітинкою відчуваєш безпомічність та слабкість Ліди перед матір’ю і чоловіком та водночас бачиш її щирість, чисте і відкрите серце. Сильні емоції викликає кожен герой книги «Мати все», трагізм їхніх доль пропускаєш через себе, на якийсь час і сам стаєш героєм роману, шукачем сенсу життя.
Ця книга має великий посил, і вона не просто про любов і життя. Вона про світ – такий, який він є, зі всіма бридкими нутрощами, несправедливістю, приниженнями і стражданнями. Кожен герой роману страждає – хтось через свою покірність і жертовність, хтось – через власність і егоїстичність. Відносини матері та дитини, чоловіка і дружини – вічна тема для обговорення, і якими складними вони б не були – на жаль, це і є наша дійсність, реальне сьогодення.
Книга «Мати все» Люко Дашвар має гостро закручений сюжет та відображає цілу гаму почуттів і емоцій героїв. Багато трагізму та надриву, інколи лякають досить відверті і неприємні моменти, але – правдиво, оголено і по-справжньому показана буденність звичайної сім’ї. І хоча у мене після цього роману залишився гіркий післясмак та багато запитань без відповідей – «Мати все» - безперечно одна з моїх улюблених книг у сучасній українській літературі.
Мадлен Міллер "Цирцея"
Я завжди захоплювалася грецькими міфами, але деякі з них набагато популярніші за інші, як, наприклад, міф про Аїда і Персефону, Орфея й Еврідіку, нитку Аріадни чи Ахілесову п’яту.
Але є історії, які ще не розтиражовані популярною культурою за допомогою фільмів, серіалів, коміксів тощо. Історія про чарівницю Цирцею саме така, проте Меделін Міллер виправила цю несправедливість.
Пам’ятаю цю богиню з «Одіссеї», але розповідь від її імені, почуття і переживання Цирцеї - це куди цікавіше епізодичної ролі в чиїхось пригодах.
Отже, маємо доньку сонячного Геліоса, яка з усіх його дітей нібито зовсім ніяка. Мати її не любить, батько великої долі не пророчить, брати і сестри сміються з неї і взагалі - дівчина завжди сама по собі. Але вже з дитинства мислить інакше, на світ дивиться не так, як її численні дядьки й тітки. І, зрештою, виявляється не звичайнісінькою наядою, а справжньою чарівницею. Тільки їй би мовчати про свої здібності, як брат та сестра, тоді б нічого лихого не трапилося, але ж...
Пам’ятаєте морського бога Главка? А чудовисько Скіллу? Через них, а також власну чесність наша героїня й опиниться на острові Еея, замкнена у прекрасній тюрмі навічно. Проте це історія не про вигнання - бо під час нього чарівниця Цирцея аж ніяк не відчуває себе запротореною у в’язницю. Саме на власному острові вона стане справжньою могутньою чарівницею, жорстокою спокусницею, буде боротися против демонів чужих (а до неї багато відомих і не дуже гостей припливе) та демонів власних. Дедал, Ікар, Мінос та Мінотавр, Медея та Аріадна, Тесей та Яссон... І, звичайно, Одіссей та Пенелопа, які обидва з’являться в цьому неперевершеному творі. Так багато подій на невеличкій кількості сторінок, так багато думок, переживань, емоцій.
Цирцея зрештою постає не просто злою німфою, ми бачимо всі причини й наслідки, кожне її рішення не з’явилося незвідки. Я захоплювалася цією жінкою всю книгу, її внутрішньою силою та здатністю протистояти всьому світові заради кохання та свободи. А її любов до сина і те, на що головна героїня здатна заради його безпеки - це неймовірно. Протистояти всьому світові, найсильнішим і наймудрішим богам!
Авторка змогла цікаво продемонструвати багатогранну Цирцею в декількох ролях, які притаманні всім жінках протягом життя. І цей калейдоскоп облич і ролей надзвичайно гармонійно виглядає, історія здається абсолютно повною та довершеною, поринути в яку було справжнім задоволенням!
Пам’ятаю цю богиню з «Одіссеї», але розповідь від її імені, почуття і переживання Цирцеї - це куди цікавіше епізодичної ролі в чиїхось пригодах.
Отже, маємо доньку сонячного Геліоса, яка з усіх його дітей нібито зовсім ніяка. Мати її не любить, батько великої долі не пророчить, брати і сестри сміються з неї і взагалі - дівчина завжди сама по собі. Але вже з дитинства мислить інакше, на світ дивиться не так, як її численні дядьки й тітки. І, зрештою, виявляється не звичайнісінькою наядою, а справжньою чарівницею. Тільки їй би мовчати про свої здібності, як брат та сестра, тоді б нічого лихого не трапилося, але ж...
Пам’ятаєте морського бога Главка? А чудовисько Скіллу? Через них, а також власну чесність наша героїня й опиниться на острові Еея, замкнена у прекрасній тюрмі навічно. Проте це історія не про вигнання - бо під час нього чарівниця Цирцея аж ніяк не відчуває себе запротореною у в’язницю. Саме на власному острові вона стане справжньою могутньою чарівницею, жорстокою спокусницею, буде боротися против демонів чужих (а до неї багато відомих і не дуже гостей припливе) та демонів власних. Дедал, Ікар, Мінос та Мінотавр, Медея та Аріадна, Тесей та Яссон... І, звичайно, Одіссей та Пенелопа, які обидва з’являться в цьому неперевершеному творі. Так багато подій на невеличкій кількості сторінок, так багато думок, переживань, емоцій.
Цирцея зрештою постає не просто злою німфою, ми бачимо всі причини й наслідки, кожне її рішення не з’явилося незвідки. Я захоплювалася цією жінкою всю книгу, її внутрішньою силою та здатністю протистояти всьому світові заради кохання та свободи. А її любов до сина і те, на що головна героїня здатна заради його безпеки - це неймовірно. Протистояти всьому світові, найсильнішим і наймудрішим богам!
Авторка змогла цікаво продемонструвати багатогранну Цирцею в декількох ролях, які притаманні всім жінках протягом життя. І цей калейдоскоп облич і ролей надзвичайно гармонійно виглядає, історія здається абсолютно повною та довершеною, поринути в яку було справжнім задоволенням!
Ореста Осійчук "Абрикосова книгарня"
Яка ж неймовірно тепла атмосфера у цієї книги, що здатна по-справжньому зігрівати в найхолодніший осінній вечір.
З перших сторінок поринаєш у галичанський світ ХХ століття, де на тебе сиплеться купа незнайомих, але дуже затишних слів.
Вони, як і вся історія, огортають ковдрою і діляться своєю любов’ю, вірністю, відданістю і дружбою. Слідкувати за долею Фариняків - це суцільне задоволення, навіть попри драматичні сцени, трагедії, зради і маленькі таємниці. Здавалося б, сюжет не сповнений карколомних поворотів, це звичайне життя малого Міська у вуйка з цьоцею, мати якого змушена податися на заробітки до далекого закордону.
Чи не звичайне?
Кожен епізод - це сміх і сльози, це захват кремезною цьоцею Касею, яка своєю харизмою займала весь простір, і дружбою чотирьох дітей, окрема історія кожного з яких сповнена своїх маленьких драм. Це перша любов - невинна і дитяча; перші спроби відповідальності за друзів чотирилапих; перші бійки, море сліз, море сміху.
Насправді, книгарні тут присвячено не так багато місця - ближче до кінця вона з’являється все частіше, натомість куди більше уваги перетягнули на себе абрикоси й цинамон, розсіл, зупа й інші страви цьоці Касі, аромат та смак яких ніби відчувався через сторінки. А ще Пацюк і Щур (не хочу спойлерити, але є хтось, хто не ридав на «тому самому» моменті? Хто читав - зрозуміє. Хто не читав - хай буде маленька інтрига).
Паралельно з історією малого Міська розвивається ще одна, яка зацікавлює не менше за долю хлопчика в приймах. Хто такий Михайло Фариняк з XXI століття? Чому має таке ж ім’я, як і головний герой з минулого, чому шукає нащадків Іренки - тієї самої, яка кружила голову малому Міську? Чому їх долі неподільно пов’язані, а люди, що зустрічаються Михайлу в сучасному, так схожі на людей із минулого? Елемент магічного реалізму чи збіг обставин? Про це дізнаєшся тільки у фіналі і розкриття дійсно шокує!
Я отримала шалене задоволення від книги та її героїв, яких ближче до фіналу сприймаєш не менше як власних родичів. Ромко, Фець, Іренка - їх історії не закінчуються після останньої сторінки книги.
Вже вдруге стикаюся з QR-кодами в книзі і вперше - з подібним інтерактивом за їх допомогою. Не буду розкривати карти, але скажу лиш, що спілкування з Охоронцем «Абрикосової книгарні» - це суцільний позитив і посмішка. Ідея назвичайно крута і за її втілення авторці та видавництву величезний респект і спасибі.
Наостанок хочу зазначити, що читається книга дуже легко, а специфічні слова тільки додають колориту. А ще тут є дуже імпонуючий гумор - ненав’язливий і дуже добрий.
Книгу раджу, адже вона залишає тільки приємні і теплі враження!
Вони, як і вся історія, огортають ковдрою і діляться своєю любов’ю, вірністю, відданістю і дружбою. Слідкувати за долею Фариняків - це суцільне задоволення, навіть попри драматичні сцени, трагедії, зради і маленькі таємниці. Здавалося б, сюжет не сповнений карколомних поворотів, це звичайне життя малого Міська у вуйка з цьоцею, мати якого змушена податися на заробітки до далекого закордону.
Чи не звичайне?
Кожен епізод - це сміх і сльози, це захват кремезною цьоцею Касею, яка своєю харизмою займала весь простір, і дружбою чотирьох дітей, окрема історія кожного з яких сповнена своїх маленьких драм. Це перша любов - невинна і дитяча; перші спроби відповідальності за друзів чотирилапих; перші бійки, море сліз, море сміху.
Насправді, книгарні тут присвячено не так багато місця - ближче до кінця вона з’являється все частіше, натомість куди більше уваги перетягнули на себе абрикоси й цинамон, розсіл, зупа й інші страви цьоці Касі, аромат та смак яких ніби відчувався через сторінки. А ще Пацюк і Щур (не хочу спойлерити, але є хтось, хто не ридав на «тому самому» моменті? Хто читав - зрозуміє. Хто не читав - хай буде маленька інтрига).
Паралельно з історією малого Міська розвивається ще одна, яка зацікавлює не менше за долю хлопчика в приймах. Хто такий Михайло Фариняк з XXI століття? Чому має таке ж ім’я, як і головний герой з минулого, чому шукає нащадків Іренки - тієї самої, яка кружила голову малому Міську? Чому їх долі неподільно пов’язані, а люди, що зустрічаються Михайлу в сучасному, так схожі на людей із минулого? Елемент магічного реалізму чи збіг обставин? Про це дізнаєшся тільки у фіналі і розкриття дійсно шокує!
Я отримала шалене задоволення від книги та її героїв, яких ближче до фіналу сприймаєш не менше як власних родичів. Ромко, Фець, Іренка - їх історії не закінчуються після останньої сторінки книги.
Вже вдруге стикаюся з QR-кодами в книзі і вперше - з подібним інтерактивом за їх допомогою. Не буду розкривати карти, але скажу лиш, що спілкування з Охоронцем «Абрикосової книгарні» - це суцільний позитив і посмішка. Ідея назвичайно крута і за її втілення авторці та видавництву величезний респект і спасибі.
Наостанок хочу зазначити, що читається книга дуже легко, а специфічні слова тільки додають колориту. А ще тут є дуже імпонуючий гумор - ненав’язливий і дуже добрий.
Книгу раджу, адже вона залишає тільки приємні і теплі враження!
Назва Книги 5
Фантастичний детектив, який тримає у напрузі...
Розв'язка була неочікуваною! Рекомендуємо всім, хто любить загадки. Приходьте до бібліотеки за цією новинкою.
Назва Книги 6
Фантастичний детектив, який тримає у напрузі...
Розв'язка була неочікуваною! Рекомендуємо всім, хто любить загадки. Приходьте до бібліотеки за цією новинкою.
Немає коментарів:
Дописати коментар