В жовтні цього року виповнилося б 95 років видатному поету, автору популярних, улюблених народом пісень Дмитру Омеляновичу Луценку. 23 жовтня в читальному залі міської центральної бібліотеки для учасників клубу «Поетичні перлини Присамар’я» та всіх шанувальників Луценкового слова відбулось чергове засідання - поетично – пісенні обрії «Осіннє золото Дмитра Луценка». Ведуча, провідний бібліотекар Н.А. Дегтяр, розповіла про життєвий та творчий шлях поета - фронтовика, його ніжне й трепетне кохання до дружини Тамари, історію створення пісень «Мамина вишня» та «Києве мій». Присутні подивились документальну стрічку - спогад дружини поета «Усе любов’ю зміряне до дна». Разом з композиторами - Левком Ревуцьким, Олександром Білашем, Володимиром Верменичем, Платоном Майбородою, Анатолієм Пашкевичем, Ігорем Шамо створено понад 300 пісень, "Києве мій", "Фронтовики", "Сивина", "Не шуми калинонько", "Мамина вишня", Осіннє золото" та багато інших. Музичними кліпами «Хата моя, біла хата….», «Пісня про щастя», «Фронтовики», «Києве мій», «Як я люблю тебе», «Мамина вишня», «Осіннє золото», «Україно, любов моя» супроводжуваласьрозповідь ведучої. Члени клубу декламували поезії ювіляра, які їм так сподобались. Давно пішов Дмитро Омелянович за вічну межу, та пісні його живуть, бо давно стали справді народними. Дмитро Луценко залишив у спадок добірні зерна поезії, яким проростати ще через десятиліття, а то й століття. У них є майбутнє, є безсмертя, є вічність.
Немає коментарів:
Дописати коментар